Мене трохи задовбав постійний піар і пиздьож влади навколо теми виробництва в Україні ракет для Patriot. До речі, раніше влада так само намагалася піариться на темі побудові заводу Rheinmetall в Україні. Німці оголосили, що починають одночасно реалізовувати цей проект в Німеччині та Україні у лютому 2024 року. 27 серпня 2025 року Rheinmetall запустив у Нижній Саксонії новий завод із виробництва артснарядів, а в Україні... Ну ви і самі знаєте. Тепер Володимир Зеленський розповідає про виробництво Patriot.
Я запитав у профільного експерта-технаря про реальні перспективи реалізації цього проекту в Україні, про часові рамки і про те, чи реально можна якось швидко вирішити проблему ППО в Україні, чи хоча частково вирішити власними силами? Він дав відповідь. Цитую:
"Якось насторожує мене вся ця історія з Patriot. Є кілька якорних моментів, які загалом зводять нанівець нормальну ідею з локальним виробництвом Patriot (PAC-3/MSE), AN/MPQ-65, ECS.
1. Це знову повна залежність від США. А США, Lockheed Martin і Raytheon ніколи не віддадуть повну технологію, особливо математику та «мізки». Цей факт ставить питання роботи ПРО/ППО України в залежність від того, з якої ноги сьогодні встав Головний заокеанський "big daddy".
Плюс треба чітко розуміти, що з тими договорами на корисні копалини та наші ресурси, які з широкої руки підписала наша прекрасна зеленувато-коричнева влада, рано чи пізно доведеться посилати наших заокеанських «друзів» нахер, робити це через суди, вигравати і намагатися якось жити самостійно. Тож, отримаємо у відповідь по тих напрямках, які контролюються з Вашингтону. Тут модель тиску буде така ж сама, як і у Москви. Ізраїль це відчув на своєму досвіді і тому їх влада, дуже коректно, але наполегливо, сьогодні виступає за відмову Ізраїлю від щорічної фінансової допомоги від США, щоб зменшити залежність від США. І це при відносинах, які набагато кращі ніж в нас.
2. Місце виробництва. Ну тут, як би, будь-якому школяреві зрозуміло, що навіть у дуже великому авіа- чи ракетомодельному гуртку такого не настругаєш. Плюс це має будуватися під час війни, коли на кожен чих прилітає «Іскандер», а шпигуни РФ присутні на всіх щабелях влади. До речі, через останнє США теж не дуже хочуть надавати нам технології. Бо бояться, що їх миттєво отримає Москва.
Так от, одібні виробництва треба ховати глибоко під землю, що вже багато разів було доведено і німцями наприкінці Другої світової війни, і іранцями пару місяців тому. Туди, куди неядерним боєприпасом дістати не можна від слова «зовсім».
Робити виробництво в Польщі, Німеччині чи інших країнах? Це, по суті, зробити готовий завод для іншої країни. Вибори пройшли, вітер змінився — і нас звідти викинуть. Бо навіть орден забрали. А створити подібну локацію у нас - це час і гроші, яких у нас немає.
3. Технології. Треба розуміти, що PAC-3/MSE — це новітні технології 2015–2020 років (з урахуванням доопрацювань). І навіть фірми-виробники з великими труднощами масштабують виробництво. Останнє є важливим маркером для розуміння ситуації.
Технології явно не українського рівня навіть для мирного часу, а 10 років на «наздогнати й перегнати» у нас немає. Потрібно буде багато чого докупити із західного верстатного парку, підготувати і навчити спеціалістів, налагодити виробництво, провести випробування і лише потім масштабувати.
За ідеального фінансування (мільярди доларів) це 4–5 років мороки. Наразі це повністю нереально. У Німеччині лише розгортання виробництва ракет PAC-2 (модифікація GEM-T для систем Patriot) за американською ліцензією зайняло від двох до чотирьох років. Завод почали будувати у 2022 році, а перші поставки готової продукції очікуються наприкінці 2026 чи на початку 2027 року. І це не PAC-3.
4. У нас немає часу і є проблема з ППО. Тож, треба шукати варіанти. Є доволі непогана ідея відновити масове виробництво старих ракетних комплексів на кшталт С-200 або С-300. С-200 — це взагалі імба часів Холодної війни, з дальністю стрільби 250–300 км. Технології та математика повністю відомі й цілком відтворювані на сучасному обладнанні в Україні. І це допоможе хоча б вирішити проблему з КАБами. Напрацювання в цьому напрямку є. Фінансування з боку держави немає. Ми ж не Firepoint.
Можна переглянути головку наведення та саму ракету із заміною давньої елементної бази на щось сучасне (з досвідом модернізацій на напівпровідники — С-200В «Вега», С-200Д «Дубна»).
Тоді дальність влучання повністю закриє проблему КАБів — зараз це основна проблема сухопутних військ і втрати територій. Носій КАБа на великій висоті — чудова ціль для цієї ракети, а запускати її можна дуже далеко від лінії фронту: 300 кілометрів — це від Чернігова до Брянська.
Також за бажання з неї можна зробити псевдобалістику, як зробили росіяни із С-300/400. Маючи масовий випуск подібної ракети, можна поступово думати і про щось складніше. Є чим зайнятися і як виправити ситуацію. Але схоже, що піаритися з"Patriot" владі легше, ніж системно підійти до вирішення проблем. Хоча ти це і сам знаєш."
Висновки зробить самостійно.
