Символічно, що моя нова колонка для журналу ЕнергоБізнес виходить саме сьогодні, 31 липня 2026 року - останній день подачі документів на конкурс на посаду голови правління «Енергоатома».
Я свідомо не хотів писати чергову статтю в дусі «атомник чи не атомник?». Бо, на мою думку, саме ця рамка вже багато років заводить дискусію в глухий кут.
Теза проста, хоч і незручна для галузі: Україні потрібен не ще один головний інженер у кабінеті голови правління, а промисловий стратег - людина, здатна залучати капітал, будувати нові активи й перетворювати атомну генерацію на платформу для розвитку всієї економіки.
Кілька думок зі статті:
🔹 За останні 15 років - жодного нового атомного блоку. Останні, Хмельницький №2 і Рівненський №4, підключили ще у 2004-му. Ідей у «Енергоатома» вистачало - дата-центри, водень, ММР, накопичувачі, електротранспорт. Бракувало іншого - завершених проєктів.
🔹 Керувати реактором і керувати корпорацією - це різні професії. Новий блок починається не з першого бетону, а з фінансової моделі. Це питання фінансів, права, промислової політики й управління ризиками, а не реакторної фізики.
🔹 Світовий і український досвід це підтверджують. EDF очолює промисловець Бернар Фонтана, X-energy - Клей Селл з освітою у праві та обліку. А в нашій історії саме за Сергія Тулуба - не атомника за освітою - завершили два останні блоки.
🔹 Інвестиційне крило, яке не створює інвестицій, треба ліквідувати. Витрачені кошти - це ще не інвестиція. Інвестиція - це створений актив із замовником, фінансуванням, грошовим потоком і відповідальним за результат.
Правильна формула, як на мене, така: технічний та експлуатаційний контур очолює сильний атомник, а корпорацію - сильний промисловий управлінець.
Бо професію керівника визначає не диплом. Її визначає те, що він залишає після себе. Maksym Pyshnyy