Нещодавно, спілкуючись з одним із командирів піхотних бригад, згадали стару добру фразу: «Немає гіршого ворога, ніж суміжник довбойоб». Так і живемо.
У ситуації з міністром оборони Федоровим дуже сподівався, що рішення про його заміну прийняте не буде. Але, якщо чесно, дивлячись на ту медійну підтримку, яку йому почали висловлювати лише через «чутки про зняття», моя надія зменшувалася з кожним постом. Просто, до слова: кажучи, що Федорова знімають через те, що він почав викривати корупцію, а знімає Федорова президент, ви таким чином просто протиставляєте Федорова чинному президенту. За нинішнього стану речей це абсолютно недалекоглядне рішення.
Але сьогодні ми почули, що основна проблема - це конфлікт із Сирським. Моє стабільне ставлення до нинішнього Головнокомандувача, думаю, усім зрозуміле. Воно системно погіршується через ситуацію з підрозділами на фронті та розподілом мобілізованих і ресурсів. Стосовно інтриг — на жаль, так: в армії, серед вищого командування, де не б’ють обличчя за інтриги, це поширено.
Що мені подобається в підході Федорова - у нього є стратегічне бачення. Це вже абсолютно інший підхід, ніж у попередніх міністрів, і це те, чого не вистачало армії. Окремо не можна ігнорувати рішення щодо Starlink. У межах його керівництва МО це було одним із ключових рішень на користь України, яке мало прямий вплив на фронт. Водночас деякі речі в цьому баченні мені не зовсім близькі. Армія має свою специфіку й працює за іншою логікою, ніж бізнес. У бізнесі ти маєш ресурс і виконуєш завдання. В армії ти часто отримуєш ціле «ніхуя», але завдання все одно має бути виконане ще на вчора.
Але Федоров щиро намагався це змінити. Армія натомість завжди намагалася знищити «візіонерів». Колись і ми, молодими, змінювали армію, робили це власним прикладом зсередини й усе одно отримували шалений спротив. І тут головна помилка, на мою думку, якої припустився сам Михайло Федоров: воювати проти всіх одночасно. Знову-таки повертаємося до ресурсу: він завжди обмежений, і опонентів логічно долати послідовно. Якщо воювати одночасно проти всіх, майже напевно програєш.
Підсумовуючи, можу сказати, що оцінювати роботу можна лише після року роботи. Тому зняття Федорова без озвучення конкретної причини, звичайно, не буде сприйняте українським народом, і право народу виявити своє незадоволення. Окремо дякую Міністру Федорову за чесну розмову з суспільством.
Щодо міністра Клименка: як і Федорова, я сприймаю міністра Клименка позитивно. Мені дуже не імпонує, що Клименка зараз протиставляють Федорову. Ігор Клименко точно не мріяв про посаду міністра оборони. Натомість мені неприємно бачити вкиди, які поширюються в інтернеті, про «не такого». І я точно можу оцінити його роботу не з телеграм-каналів, а через Національну гвардію України.
Два з трьох найбоєздатніших корпусів Сил оборони України перебувають у складі Національної гвардії. Кадрове призначення чинного гідного командувача НГУ - також за поданням Клименка. Якщо раніше я чув від генералів: «Ми й без Нацгвардії впораємося», то тепер, якщо прибрати НГУ, МВС та ДПСУ з фронту, думаю, ні в кого немає сумнівів, що фронт впаде.
Робота ДСНС та поліції під час обстрілів, розбирання завалів, евакуація поранених - 24/7. І головне, за що я особисто буду завжди дуже вдячний, - це можливість визволяти більше полонених гвардійців, оборонців Маріуполя, включно з військовослужбовцями «Азову».
І просто нагадаю: коли відбувся минулий протест «з картонками», Клименко прокоментував: «Чи мали право вчора люди виходити? Так, мали. Правопорушень не було зафіксовано. Усе пройшло спокійно та мирно». Чи варто окремо нагадувати, якими були реакції та дії попередніх міністрів у подібних ситуаціях?
Я ще не розкрив багато ініціатив, включно з поверненням українців з окупованих територій, а також ініціативами щодо врегулювання законодавства про цивільну вогнепальну зброю, включно з короткоствольною.
