Коли я кілька днів тому написала пару речень про Польщу, - нічого такого, тільки свою думку про те, що ця країна буде наступною жертвою російської агресії, - так от, під цей допис прийшло кілька наших українок з претензією.
Претензія полягала у тому, що вони придбали мої книги у Польщі, а тепер не будуть їх читати, бо їм здалося, що своїм дописом я накликаю війну на поляків.
Взагалі не збираюся сперечатися, тому що це та суперечка, де життя розставить усе на свої місця. Мені свого часу вистачило суперечок всередині країни, у 19му році я думала, що пальці зітру об клавіатуру. Ну і що, ось уже 26й рік, і всім все нарешті зрозуміло. Навіть тим, хто ніколи цього не визнає.
Мене дивує трошки інше.
Переклад українського автора на будь-яку європейську мову - це не послуга цьому автору. Це збагачення приймаючої літератури. Це нова стилістика, теми, погляди, інша філософія, яка робить більш різноманітним читацький досвід. Це рух, без якого настає застій.
Так само, як переклади іноземних авторів українською - це можливості для зростання нашого читача.
І другий момент.
Я, як авторка, звісно що радію, коли купують мої книги.
Але як читачка я так само вдячна людям, які книги пишуть, і тут ще невідомо, хто кому більше користі приносить.
Це дуже важка робота. Неспівмірно високі витрати часу та енергії. От я зараз працюю над новою книгою, так за зусиллями це схоже на знамениту сцену з Одісеї, там де Цирцея мість плоть і ліпить з неї щось інше.
Це фізично боляче, при тому, що я цей біль не можу передати читачам, я повинна лишити його собі. Люди, які читатимуть роман, повинні отримати надію.
Вибачте за сумбур і дякую всім, хто купує книги, навіть якщо мої політичні погляди розходяться з вашими :)
Ну і традиційно, книгу з автографом можна придбати, написавши мені у приват на фейсбуці.
Ваш Горіх.