❗️Підключусь до обговорення протидії балістичному озброєнню, яке стало для України однією з головних проблем. Із джерелами та цифрами.
За оцінками ГУР, які вони давали в цьому році, росіяни виготовляють 50-70 ракет 9М723 «Іскандер-М» в місяць, або приблизно 700 ракет на рік.
Ракети Patriot PAC-3/MSE, якими Україна по суті й збивала Іскандери, Кинджали та Циркони весь цей час за 2025 рік було виготовлено 620 ракет, а в січні 2026 року Пентагон і Lockheed Martin уклали рамкову угоду про збільшення виробництва з ~600 до приблизно 2000 ракет на рік до кінця 2030 року.
Аналітики Center for Strategic and International Studies (CSIS, зокрема Mark Cancian) оцінюють ситуацію як критичну:
Перед війною з Іраном запаси США становили близько 2330 ракет Patriot (переважно PAC-3 різних модифікацій).
Під час кампанії проти Ірану США та союзники витратили приблизно 1060-1430 перехоплювачів.
Станом на кінець липня 2026 CSIS оцінює залишки в США на рівні 759-827 ракет PAC-3. Це зниження приблизно на дві третини від довоєнного рівня, що обмежує боєздатність.
До чого я все це? Американці наразі не можуть покрити навіть власного дефіциту цього озброєння. Питання навіщо тоді взагалі було починати війну, до якої ти не готовий – відкрите, але риторичне.
Тож ми не можемо аж ніяк покладатись на наших союзників, коли вони не взмозі захистити самих себе та покрити власний дефіцит + по декілька перехоплювачів на 50-70 ракет в місяць (Іскандер-М без урахування Цирконів, які також почали летіти на нас масовано), що становить ще додаткові декілька сотень одиниць PAC-3/MSE.
Тож не маючи (поки що) власного масштабованого виробництва у ті самі декілька сотень перехоплювачів балістики на місяць, ми не можемо сподіватись на їх постійне успішне збиття. Балістичну ракету зробити, розробити та пустити у масове виробництво простіше та дешевше, аніж перехоплювачі до них. Така от дірка в обороні.
Я виходжу з тієї логіки, що путін, про що заявляла наша влада та військові, зробив ставку на балістичне озброєння як "останній аргумент" та "зброю перемоги".
Враховуючи це, єдине та найголовніше на чому, на мою думку, зараз має зосередитись держава – це знищення пускових установок та місць дислокації ракетних бригад. Іншого виходу просто немає. Не існує на цю хвилину та найближчий рік.
Я розумію усі нюанси, складність, маскування, ліси (де вони ховаються), місцевість, постійні переміщення. Мені все це дуже добре відомо та я усвідомлюю проблему.
Але так як це питання виживання країни, то це має бути пріоритет №1. Я вірю в українських інженерів, розвідників, операторів безпілотних систем, вірю в допомогу західних партнерів технологіями та оперативною інформацією, та вірю, що все ж таки це можливо зробити, якщо зробити цю максимально пріоритетною ціллю.
Що ми маємо наразі? Відомі населені пункти, з яких ці ракети пускають вже роками. Є інформація від партнерів, які за допомогою супутників та інших джерел (теплові, радіолокаційні, супутникові сигнатури) надають інформацію про пуски ракет в реальному часі. Є далекобійні дрони, яких дуже багато, які дотягнуться куди завгодно та бачать все вдень і вночі, та яких летять сотні кожного дня.
Тож, якщо ми зможемо бити їхні пускові хоча б після зафіксованих пусків ракет (які дуже помітні), то ми зможемо побороти цю проблему.
На все це потрібна політична воля. З усім іншим українці впораються.